Чи варто ставити серверне залізо до домашнього ПК?

5 жовтня 2018

Серверне залізо для ПК

Народне повір’я говорить, що трава у сусіда завжди зеленіша, а комп’ютери, які для своїх потреб закуповують прискіпливі підприємці, надійніші та продуктивніші, ніж роздрібні моделі, приправлені маркетингом. Ціла каста ентузіастів полює на серверні комплектуючі та боготворить продуктивність заліза корпоративного класу. Розбираємося, чи справді великі організації купаються в «IT-раю», чи гіки створили собі кумира з нічого?

Домашні ПК із серверною начинкою

Немає перешкод для ентузіастів, особливо якщо ці перешкоди зведені підступними маркетологами, які поділили всі електронні пристрої на корпоративні та споживчі! Адже навіть у ЗМІ з рекламою про загадковий «користувацький досвід» розробники софту й заліза проговорюються: мовляв, «камера цього смартфона забезпечує професійну якість знімків!», та й загалом штамп про професіоналів, які дурницями не користуються, експлуатують уже давно. І якщо вже шукати ту саму «професійну техніку» та якість послуг, то краще звертатися до заліза й методів обслуговування корпоративного класу, чи не так?

Мотиви, якими керуються невгамовні ентузіасти, лежать на поверхні — нехай споживча техніка й розвивається швидше завдяки апетитам покупців, «загартовані боями» комплектуючі корпоративного класу явно будуть надійнішими, а на вторинному ринку — ще й дешевшими. Грають же якось гіки на відеокартах для робочих станцій, збирають же могутні й «вічні» домашні ПК із серверною начинкою! Отже, є сенс спробувати щастя?

І частка цього самого сенсу в такій ідеї, звісно, є. Але з придбанням корпоративних «атрибутів» для домашніх умов можна «влипнути» і, в кращому випадку, переплатити за незатребувану функціональність, а в гіршому — піти в мінус у порівнянні з варіантами, доступними для роздрібного покупця. Розбираємося, у чому полягає підступ використання заліза, розробленого для корпорацій.

Серверний — теж ігровий. Intel Xeon у домашніх ПК

Перше, що прихильники технологій люблять використовувати з корпоративного сегмента, — серверні процесори. Не екзотичні, а найбільш «зрозумілі», тобто на базі архітектури x86. Задоволення це не з дешевих, тому «зеоноводи», умовно кажучи, поділяються на два табори з трохи різними орієнтирами у побудові ПК:

Xeon — спочатку не для ігор і «гонок» у бенчмарках, але іноді бувають корисними

• Ентузіасти, націлені на High-End комплектуючі. Це такий рівень, коли масових версій Intel Core i7 уже недостатньо, а при погляді на платформу LGA-2011 (будь-якого покоління) на думку спадає, що «суперзаряджені» Core i7 пропонують «те саме», тільки в меншій кількості й без розгону.

Адже, якщо вже говорити про ціну, в історії траплялися моменти, коли восьмиядерні Xeon були приблизно на третину дешевшими й значно «холоднішими», ніж 6-ядерні Core i7 Extreme Edition. Наприклад, так було після дебюту чипів Intel Haswell-E у 2014 році: по-перше, різниця в ціні між шестиядерним Core i7-5960X і «цивільним» чотириядерником i7-4790K становила жалюгідні 15%. А по-друге, молодший серверний восьмиядерний Xeon E5-2609 v4 коштував приблизно на 30% дешевше, ніж кандидат із табору Haswell-E. При цьому, на відміну від «просто» Core i7, у Xeon нижчий рівень TDP і відсутня непотрібна для ентузіастів інтегрована в процесор графіка.

Водночас кешу L3 у всіх трьох моделях дуже багато, а частота, хоч і нижча в Xeon, але переконання «у роботі ядра зайвими не бувають» і «дуже скоро ігри оптимізують так, щоб вони швидко працювали на 8 і більше ядрах» не дають економним любителям швидкості спокою. Після цього гарячі хлопці встановлюють молодші версії Xeon у чипсет Intel X99 і… нікому не зізнаються, як насправді йдуть справи в іграх.

Бо чотири ядра, доповнені Hyper-Threading, майже завжди виявляються ефективнішими в іграх, ніж вісім низькочастотних «горщиків» у Xeon, які ще й розігнати практично неможливо: заблокований множник, майже нульовий розгін по шині.

• «Кулібіни», які захотіли модернізувати стару платформу з мінімальними витратами. Наприклад, придбати замість старого процесора Core 2 Duo не старий Quad, а значно крутіший і високочастотний чотириядерний Xeon X5460, який за допомогою нескладного перехідника можна встановити не в серверну материнську плату з Socket 771, а в «цивільну» для Socket 775.

Головне в такому сценарії — подбати про якісне охолодження: серверні «камені» мають TDP близько 120 Вт замість 95 Вт у стандартних чотириядерників. Але в результаті такий варіант апгрейду з дуже старої платформи до «терпимо старої» себе виправдовує, тим паче, що на деяких материнських платах процесор можна розігнати аж до 4 ГГц.

І все ж у «Xeon» є переваги, якими вони компенсують свою багатоядерну неквапливість в іграх. Наприклад, можливість будувати мультипроцесорні конфігурації, з якими кодування відео, музики, фото та CAD-моделювання відбувається значно швидше, ніж на топових Core i7 Extreme. Підтримка регістрової пам’яті з ECC, наприклад, дозволяє виправляти помилки «на льоту», а це корисно при великому аптаймі — сервер же! Підтримка «кінських» обсягів ОЗП і величезна кількість ядер також стануть у пригоді, коли серверу потрібно максимально швидко обробляти вхідні з’єднання. Але все це майже марне в домашньому ПК.

А корисне для нього — багато ядер на високій частоті. Якщо ці умови виконані, сам процесор сумісний із платформами LGA 2011 або LGA 2011-3 і обходиться дешевше, ніж «просто» Core i7, — сенс у його придбанні є. В іншому разі краще або обійтися масовими чотириядерниками на вісім потоків, або конструювати робочу станцію під конкретні сценарії використання: рендеринг, кодування.

Високочастотні Intel Xeon, якщо вони дешевші за мейнстримні CPU, можуть стати хорошою підмогою не лише в роботі, а й в іграх (джерело: ferra.ru)