Сьогодні важко знайти компанію, яка не має власної системи відеоспостереження. Правильний вибір серверів і робочих станцій: по-перше, безпека понад усе, а по-друге, якому керівнику не хочеться контролювати працівників у робочий час? Як кажуть, довіряй, але перевіряй. Очевидно, що чим ширша мережа відеокамер, тим вищі вимоги до системи зберігання та обробки даних. Давайте розглянемо один із підходів до вибору відповідного обладнання.

Важливими критеріями систем промислового/корпоративного спостереження є:

Здатність приймати та записувати відеопотоки з великої кількості відеокамер, включно з віддаленими.
Максимальний час зберігання записів.
Стабільність роботи, забезпечення високої безпеки даних.
Зручність доступу до збережених записів в архіві.
Архітектура системи в загальному вигляді включає такі компоненти:

Центральний сервер – на нього надходить відео з камер, виконується його первинна обробка та зберігання.
Клієнтське місце – робоча станція, що отримує дані від сервера в реальному часі або за запитом; зокрема, використовується для безпосереднього спостереження за подіями.
Архівне сховище – може бути реалізоване як у вигляді серверного дискового простору, так і незалежної СЗД.
Активні елементи – камери, датчики пожежної тривоги й руху, інші допоміжні пристрої.
Мережева інфраструктура – комутатори, кабелі живлення камер і передавання даних.
У цій статті ми не будемо розглядати конфігурацію клієнтського місця, вибір самих камер, датчиків руху та інших умовно вторинних елементів, оскільки всі ці компоненти необхідно підбирати під конкретні умови та з урахуванням вимог на місці.

Ми сконцентруємося на виборі «ядра» системи (що складається із сервера, файлового сховища та ПЗ), необхідного для налаштування відеоспостереження в компанії середнього розміру, яка має кілька десятків відеокамер.

Апаратне забезпечення сервера відеоспостереження
Під час вибору серверів і сховищ для досить масштабної системи IP-відеоспостереження потрібно насамперед оцінювати:

Продуктивність процесора.
Обсяг оперативної пам’яті.
Місткість дискового простору (при використанні дискової пам’яті сервера для зберігання відеоархівів).
Вторинні параметри визначають можливість подальшого масштабування без виділення додаткових серверів:

Максимальна кількість процесорів.
Форм-фактор і гранична місткість дискової підсистеми (при використанні вбудованої).
Загалом сервер відеоспостереження є різновидом багатозадачного сервера, відрізняючись від нього в середньому меншою кількістю необхідної ОЗП, більшим акцентом на обчислювальній потужності процесора, а також інтенсивним використанням операцій запису (у цьому є певна схожість із файловими серверами). Якщо використовуються аналогові камери, то на сервері потрібне встановлення кількох плат відеозахоплення, тобто 1U, 2U сервери можуть не підійти. Якщо запис ведеться з IP-камер, має бути хороша пропускна здатність мережевого інтерфейсу. Під час вибору потрібного заліза можна відштовхуватися від такої конфігурації:

Процесор Intel Xeon серії E3-1200 v3 (4 ядра, 8MB L3 кешу, 5GT/s DMI).
16 ГБ серверної оперативної пам’яті DDR3-1600+.
10-12 штук 3.5” HDD з підтримкою гарячої заміни, об’єднаних у RAID 5. Заради високої продуктивності не використовуйте набірні контролери, візьміть хороші апаратні моделі.
1-2 штуки твердотільних накопичувачів серверних моделей.
Згідно з нашим практичним досвідом, можливостей подібної системи достатньо для обслуговування 80 камер із роздільною здатністю відеопотоку 1920x1080 (з використанням кодека H.264) або до 128 відеокамер із роздільною здатністю 800x600 пікселів.

Твердотільні накопичувачі зазвичай використовуються для операційної системи та керуючого програмного забезпечення. З відомих причин зберігання відео на SSD не є раціональною ідеєю і загалом не дає жодних переваг. Зараз є лінійки жорстких дисків для систем відеоспостереження та потокового відео. WD Purple, наприклад.

Джерело: https://habrahabr.ru/company/pc-administrator/blog/308320/